Під час референдуму, який відбувся у неділю у Франції, французький електорат відхилив проект документу, який має визначити майбутнє Європейського Співтовариства. Близько 55 відсотків проголосували "проти", і тільки близько 45 відсотків висловилися "за" прийняття Європейської Конституції.

Причини такого рішення є складними і комплексними, вони не можуть спрощено сприйматися як налаштованість французів саме проти європейського проекту, адже потужним фактором впливу на громадську думку у Франції стали внутрішні фактори.

У цій країні проти Євроконституції об'єднався широкий спектр політичних сил, від ультраправого Національного фронту на чолі з Жан-Марі Ле Пеном, до комуністів. Головний аргумент - відкритий ринок без обмежень, утворення якого передбачає проект Євроконституції, може негативно відбитися на ринку праці у Франції та погіршити стандарти життя її громадян. Головним чинником такого висновку виступає так званий "східний фактор", тобто, побоювання конкуренції з боку східних партнерів ЄС. Існує думка, що нові члени ЄС внаслідок більш дешевої робочої сили і системи послуг опинилися у більш привілейованому становищі стосовно залучення інвестицій та створення нових робочих місць, ніж "старі" країни Західної Європи, де ринок праці є хоча й розвинутим, але більш коштовним. Напередодні широкий резонанс у Франції та у ряді інших європейських країн отримало обговорення так званої "Директиви ЄС з послуг", яка відображає закономірності відкритого ринку та, на переконання багатьох, створює для західного крила ЄС несприятливі конкурентні умови.

У цьому контексті додатковим негативним фактором стало питання щодо європейських прагнень Туреччини. Перспектива членства цієї країни в ЄС викликає супротив багатьох європейців на психологічному рівні та побоювання того, що багатомільйонна робоча сила цієї країни зруйнує й без того проблемний європейський ринок праці та привнесе в європейське життя "неєвропейські" стандарти та переконання. ЄС мав намір розпочати переговори з Туреччиною щодо членства вже у жовтні поточного року.

Крім того, на ході голосування відбилися протестні настрої французького електорату, які голосували не стільки проти Євроконституції, скільки проти уряду прем'єра Раффарена, який підтримує цей документ і одночасно проводить рід непопулярних реформ у сфері охорони здоров'я, освіти та ринку праці.

Не випадково у перших коментарях за підсумками голосування Президент Франції Жак Ширак наголосив, що наслідком негативної відповіді французів на референдумі стануть глибокі зміни в уряді держави.

Негативний результат французького референдуму може відбитися на ході голосування по Євроконституції й в інших європейських країнах.

Вже 1 червня референдум щодо Євроконституції відбудеться у Нідерландах. Наскільки важливим є результати цього плебісциту для динаміки процесу ухвалення Євроконституції, очевидно. Настільки ж очевидно, що хід голосування у Нідерландах не буде простим. Фактори, які спонукали французів сказати "ні" конституційному документу, у Нідерландах примножуються ліберальним духом цієї країни, громадяни якої вважаються у Європі найбільшими вільнодумцями, які в принципі відкидають намагання ззовні так чи інакше регулювати їхнє життя.

Події у Франції знайшли відлуння у Німеччині. Лідер опозиційної партії CDU/CSU Анжела Меркель, яка може стати новим лідером Німеччини вже у вересні поточного року, планує ввести у свій кабінет Прем'єра Баварії Едмунда Штойбера, якому може бути вручено портфель міністра з економіки і фінансів у новому Кабінеті. Ця ключова фігура відома як прихильник "привілейованого партнерства" з Туреччиною, але противник повноправного членства цієї країни в Євросоюзі. У випадку такого розвитку подій Німеччина може перетворитися з одного з потужних союзників Туреччини у питанні щодо майбутнього членства на не менш потужного опозиціонера. "Під гарячу руку" у цьому випадку можуть потрапити Болгарія і Румунія, які вже стоять у "приймальні" Євросоюзу і мали б стати його членами з 1 січня 2007 року. "Наша позиція є зрозумілою. Якщо французи скажуть "ні" на референдумі, входження Болгарії і Румунії до Євросоюзу має бути переглянуто", - заявив напередодні голосування у Франції речник німецької CDU, яка знаходиться в опозиції правлячій Християнсько-демократичній партії. З огляду на це перспективи країн Західних Балкан, зокрема, Хорватії і Македонії, з якими ЄС вже розпочав процес "стабілізації і асоціації", також виглядають більш туманними, ніж раніше.

Французький референдум додав головного болю Великій Британії, яка вже 1 липня має прийняти на себе головування в ЄС разом з комплексом зростаючих проблем, пов'язаних з ратифікацією Євроконституції. Коментуючи підсумки французького референдуму міністр закордонних справ країни Джек Стро закликав до встановлення в ЄС "періоду відображення" результатів негативного голосування. Якщо й Нідерланди скажуть "ні" Євроконституції, голови держав і урядів ЄС, які мають зустрітися 16 червня у Люксембурзі, вимушені будуть шукати відповідь на важкі запитання щодо життєздатності документу та шляхів його "порятунку". Джек Стро наголосив на тому, що Кабінет Великої Британії вважає "справою честі" забезпечити вільне волевиявлення британців під час референдуму та не збирається переглядати форму ратифікації документу. При цьому громадська думка саме Великої Британії вважається найбільш опозиційною до проекту Євроконституції серед усіх країн Євросоюзу.

Таким чином, французьке "ні" створило принципову нову ситуацію в Євросоюзі. Першою реакцією євроінституцій - Ради ЄС, Європарламенту та Єврокомісії - було розчарування. Разом з цим, криза, хоча й не очікувалася так швидко, була прогнозованою. Європейський Союз має дієздатні інституції та продовжуватиме працювати над проблемами економічного та соціального розвитку об'єднаної Європі, тільки на основі якого й може бути знайдений жаданий компроміс.

Очевидно також й те, що у найближчій перспективі Євросоюз вимушений буде сконцентруватися на внутрішніх проблемах, що уповільнить процеси його розширення. Для України, яка має більш віддалені перспективи членства в ЄС, наслідки французького референдуму можуть бути менш болючими, ніж для "першочергових" кандидатів - Румунії і Болгарії. Разом з цим, французький урок лише підкреслює необхідність внутрішнього розвитку і реформ в самій Україні. Адже самодостатня економіка України та високі стандарти життя її громадян є умовами, за яких тільки і можлива успішна євроінтеграція. Цю інтеграцію варто розглядати не як панацею від усіх економічних та соціальних негараздів, але як приз за успішне їх вирішення власними силами.

Матеріал для Країн світу підготував власний кореспондент Укрінформу в Брюсселі Дмитро Шкурко