У період з 1960 по 1985 роки економічне піднесення в Південній Кореї було одним з найбільш інтенсивних у світі. Внаслідок змін, що розпочалися 1962 року, Південна Корея з однієї з найбідніших аграрних перетворилася на індустріальну країну, що швидко розвивалася. Що ж було головним рушієм прогресу, який допоміг цій країні стати однією з найрозвиненіших? Про це розмова кореспондента Укрінформу Дар'ї Партас з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Корея в Україні Лі Сонг Джу.

- Південна Корея - одна з тих країн, які домоглися швидкого економічного прогресу, що дістало назву "корейського економічного дива". Пак Чонхі, корейський президент-реформатор, зміг створити 40 років тому потужну платформу для економічного піднесення і розвитку. В чому його секрет?

- Ви згадали Президента Пак Чонхі. Авжеж, саме він започаткував процес економічного розвитку. Однак, на мій погляд, успіх був результатом об'єднаних зусиль всього корейського народу. За відносно короткий період часу ми перетворили нашу країну з дуже бідної на одну з найрозвиненіших у світі. У 60-х роках минулого сторіччя ВВП на душу населення становив $100, а зараз цей показник підвищився до $14000. І тут немає ніякого особливого секрету. Можу сказати, що Корея не має значних запасів корисних копалин, на відміну від України. У нас немає ні краплини власної нафти. Ми на 100% залежимо від імпорту. 40 років тому у нас не було ні розвиненої інфраструктури, ні сучасних технологій. Та на щастя, ми завжди намагалися досягти високого рівня освіти серед нашого населення. Корейці можуть пожертвувати всім заради освіти своїх дітей.

Другим елементом корейського успіху було те, що, крім високого рівня освіченості, наш народ дуже працьовитий. До того ж корейці були глибоко переконані в необхідності зміни свого життєвого рівня. Тому ми зробили ставку на наш головний потенціал - людські ресурси. Грунтуючись на цьому, ми проводили політику реформ. Був також використаний експорт як головний рушій нашого економічного розвитку. Ми вклали певну суму грошей в експортне виробництво, виручені гроші реінвестували і так далі. Отже, почався промисловий розвиток країни. Економіка стала відкритою і гнучкою по відношенню до умов зовнішнього ринку, що постійно змінюються, і конкурентоспроможною. Ми починали з легкої промисловості, а тепер в Кореї розвивається машино- і суднобудування, інформаційні технології. Головну увагу приділяємо наукомісткому виробництву.

- Ви могли б оцінити роль США в економічному розвитку Південної Кореї?

- Так, звичайно, США багато що зробили в процесі нашого економічного прогресу в тому плані, що вони, по-перше, відкрили свій ринок для наших експортних товарів. Ми змогли почати експортно- орієнтоване виробництво завдяки тому, що у нас був іноземний ринок збуту, основне місце в якому посідали саме США. Звичайно ж, на сьогодні наш експорт у США зменшується, адже Корея також експортує товари в Європу, Латинську Америку і в країни Азії. Але на початковій стадії розвитку США надали нам цінний ринок. По-друге, ми отримали фінансову допомогу від США. І, по-третє, враховуючи конфлікт між Північною і Південною Кореєю, який існує давно, США надали нам допомогу в сфері національної оборони, що дозволило нам зменшити витрати в цій галузі.

- Як відомо, Сполучені Штати надали підтримку Японії після Другої світової війни. Вони також забезпечили фінансову допомогу Південній Кореї. Ви могли б назвати Південну Корею "другою Японією"?

- О, це цікаве питання. Так, Японія - це ще один приклад вдалої економічної політики, причому Японія реабілітувалася раніше за Корею. Тому зрозуміло, що ми дечого навчилися у японців. Японія і Корея, як держави-сусіди, мають багато спільного, в тому числі це стосується культурної сфери і функціонування соціальної системи. Японський досвід багато в чому допоміг нам. Ця країна створила для нас ринок збуту експортних товарів. До того ж Японія дала нам первинний капітал ще на ранній стадії наших реформ як компенсацію за японську окупацію під час Другої світової війни. Отримані гроші були інвестовані в металургію і машинобудування. На них же було побудовано і національну трасу, яка з'єднала столицю з півднем країни.

- Як Ви думаєте, міг би український уряд використати досвід Південної Кореї в своїй країні?

- Так. Як я вже казав, в Україні дуже багато освічених людей, однак, на мій погляд, проблема полягає в переході від однієї економічної системи до іншої. Я думаю, що українці мають велике бажання зробити свою країну багатшою і сильнішою, ніж вона є сьогодні. Найважливіше, що ви можете у нас запозичити, - це вміння мотивувати людей старанно працювати.

- Дружбі між Україною і Республікою Корея всього тільки 13 років. З історичної точки зору це невеликий період. Пане Посол, які віхи ви могли б відзначити у відносинах двох країн?

- Безумовно, 13 років - це відносно короткий проміжок часу, однак важливо те, що за цей період обидві країни зуміли розвинути міцні двосторонні відносини. Думаю, що це дуже важливо. Хочу сказати, що Корея була однією з тих країн, які визнали Україну суверенною державою відразу після того, як вона проголосила свою незалежність в 1991 році. Тому ми дуже цінуємо наші відносини. Що стосується важливих віх, то я, по-перше, відзначив би спільну заяву, зроблену під час візиту в Корею Президента України в 1996 році, яка закріпила основні принципи відносин між нашими країнами. Тоді ж було підписано декілька міждержавних угод, а також вирішено створити спільну комісію з питань взаємної торгівлі. Це дало можливість запустити в дію деякі бізнес-проекти корейських компаній в Україні, зокрема, в автомобільній промисловості, а також у сфері комунікацій.

Другою важливою точкою, яка змінила хід наших відносин, стало те, що після президентських виборів 2004 року в Україні повністю змінився уряд, який став більш відкритим, демократичним і веде більш прозору політику, що створює сприятливу бізнес-атмосферу. В жовтні цього року Прем'єр-міністр Кореї Лі Хе Чхан відвідав з візитом Україну. Глави урядів підписали дві угоди про суднобудування і про співпрацю в галузі технологій. У ході візиту також було проведено бізнес-форум. Країни погодилися збільшити торговий оборот між собою з $1 млрд до $3 млрд до 2010 року.

- Як Ви вважаєте, наскільки Помаранчева революція вплинула на зміну інвестиційного клімату в Україні і наскільки привабливим він є для корейських бізнесменів на сьогодні?

- Почнемо з того, що Україна - це одна з лідируючих країн у Східній Європі з точки зору потенціалу. Вона багата на природні ресурси, має передові технології і потужну промислову базу, населення дуже добре освічене. Економіка України стала більш ліберальною. Ми визнаємо і цінуємо ці перетворення. Змінився і продовжує змінюватись на краще інвестиційний клімат. Однак, на жаль, є нарікання на те, що прогрес в цій галузі йде недостатньо швидко.

- Що стосується українсько-корейських відносин в гуманітарній сфері і сфері культурного обміну, наскільки вони динамічні на сьогоднішній день? Що необхідно зробити для поглиблення і зміцнення культурних зв'язків між нашими народами?

- Корея і Україна - дві країни, дуже багаті в культурному аспекті. Географічно ми розташовані далеко одна від одної. До того ж під час Холодної війни ми були розділені в ідеологічному плані, оскільки належали до двох конфліктуючих таборів: комуністичного і капіталістичного. Народи залишалися розділеними протягом довгого періоду, а тепер ми повинні надолужити втрачене. Думаю, необхідно створювати більше можливостей для збільшення контактів між людьми. Зокрема, ми направляємо в Україну корейських художників для проведення виставок і презентацій. Цього року у вашій країні побували троє артистів з Кореї, які представили українцям корейську музику. Було також організовано фестиваль корейських фільмів у семи містах України, транслювалися спеціальні телепередачі корейською мовою по декількох українських каналах.

Ми робимо це, щоб донести культуру Кореї до українців. У Сеулі діє Український культурний центр. Під його егідою організовуються семінари і симпозіуми. Центр представляє корейцям український балет, оперу і національні танці. Ми також співробітничаємо з Національним Університетом ім. Тараса Шевченка, Київським міжнародним університетом, щоб навчити українських студентів корейської мови. У Кореї деякі інститути відкрили факультети українознавства. У нас також проводяться різні тренінги, куди ми намагаємося запросити якомога більше українців.

- Чи фінансує уряд Південної Кореї програми культурного і професійного обміну для студентів, викладачів і дослідників у різних галузях? Якщо так, то де студенти можуть дізнатись про них?

- Про всі подібні програми можна дізнатися на нашому веб-сайті. До того ж ми інформуємо навчальні заклади про такі програми.

- Чи треба знати корейську мову, щоб поїхати в Південну Корею по якій-небудь програмі?

- Так, для деяких програм обов'язково, для деяких - ні.

- Наскільки демократичною і відкритою є сьогодні південнокорейська преса в порівнянні з українською?

- На щастя, ми змогли домогтися успіху в процесі демократизації нашого суспільства. Наша преса на 100% вільна. У нас не існує ніякої цензури в пресі або репресій журналістів.

Дар'я Партас, Укрінформ