Цар Соломон був наймудрішою людиною у Ізраїлі. Він охоче збирав усіляки народні приповістки, умів складати власні афоризми. З часом, вістка про соломонів потяг до мудрості поширилася на сусідні країни. Слава мудрого царя є славою народу з якого він походить. "Важко бути євреєм" - каже народна мудрість. А чому євреєві важко? Важко, тому що євреї по справжньому закоханні у мудрість, а навколо стільки зазрісних невигласів. Однак діти Ізраїлю часто кажуть: "мудрі прислів'я ніколи не набридають."

Біблійна мудрість єврейського народу мов красуня у вишуканій сукні. Її бачать відразу зі сторінок Танаху - юдейського канону Біблії. Скарбами світової літератури вже стали численні приповістки, прислів'я, приказки та загадки, які містяться у Книзі книг. Річка народної мудрості постійно підживлюється із джерел священних текстів. Сьогодні не лише у Ізраїлі , а й на Україні ми можемо напитись цієї свіжої цілющої води.

Соломонів суд

16 І прийшли до царя Соломона дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його.

17 І сказала одна жінка: Прошу, пане мій, я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я при ній у цьому домі.

18 І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас було в домі.

19 А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього.

20 І встала вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, а невільниця твоя спала, і поклала його при своєму лоні, а свого померлого сина поклала при лоні моїм...

21 І встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер він! І придивилася я до нього рано, а ото не був це син мій, що я породила...

22 А інша жінка відказала: Ні, то мій син живий, а твій син мертвий! А та говорила: Ні, то твій син мертвий, а мій син живий! І так сперечались вони перед царем.

23 І сказав цар: Ця говорить: Це мій син живий, а син твій мертвий, а та говорить: Ні, то син твій мертвий, а мій син живий.

24 І сказав цар: Подайте мені меча! І принесли меча перед цареве обличчя.

25 І сказав цар: Розітніть це живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!...

26 І сказала до царя жінка, що син її той живий, бо запалилася любов її до сина свого, і сказала вона: Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити не забивайте його!... А та каже: Хай не буде ні мені, ні тобі, розтинайте!...

27 А цар відповів та й сказав: Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати не вбивайте його. Вона його мати!

28 І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити суд.

Перша книга царів 3: 16-28

На мудрість скажи: "Ти сестра моя!",
а розум назви: "Мій довірений!"