Всевишній - геніальний Маестро.
Кожний день створив -як неповторну мить.
Душі моєї оркестри вам, люди.
Інакше не варто жить
(Лариса Недін)

Щаслива та родина, яка виховала добру й чуйну дитину, уславлений той край, звідки родом сповнена талантами людина, благословенна та країна, де народ осяяний потужним променем духовності й патріотизму.

Одещина - уславлена земля, вже тільки від того, що там народилася світла промениста особистість, зірка українського мистецького небосхилу - Лариса Миколаївна Недін - актриса, поетеса, журналістка, ведуча.

ЇЇ рідним містом, батьківською землею є Овідіополь - містечко назване так на честь грецького поета Овідія. Широкі простори овідіопольського степу в поєднанні з Чорним морем та Дністровським лиманом овіяні легендами та переказами. Це - край прадавніх скіфів, земля героїв… . Тут отримують благословення на подвиги, стають поетами, мислителями. Та чи міг передбачити Овідій, що через багато століть його ім'я будуть згадувати торкаючись творчості іншої талановитої особистості?

Через терни до зірок…

Достеменно невідомо, - чи краєвиди мальовничого краю, чи особлива Божа прихильність породили в надзвичайно чутливій душі Лариси Недін наснагу до творчості? Але вже в 14 літ вона почала писати вірші, які донині супроводжують її на всіх шляхах і дорогах. Школяркою захоплювалась ведучою Валентиною Леонтьєвою, чия органічна манера спілкування з глядачем, щирість і невимушеність викликали в душі юної дівчини повагу, - й ще більше - укріплювали рішення стати артисткою.

Бажання пов'язати свою долю з професією актриси викликало у батьків майбутньої зірки, м'яко кажучи, занепокоєння. Як така розумниця й відмінниця може обрати собі легковажну професію акторки? Однак, відмовити доньку вступати до театрального вузу так і не змогли. Тож відпросившись на два дні з колгоспу, батько їде з дочкою до Києва. Багатогамірна столиця зустріла гостей не дуже люб'язно - вступити до вузу непоталанило. Потрібна була спеціальна підготовка до іспитів, котрої дівчина з провінції звісно ж немала.

Через непрості сімейні обставини вона відмовилася повертатися додому. "Розуміючи, що батько може позбутися роботи, він залишає мені десять карбованців з надією, що наступного дня я обов'яково повернуся - ділиться спогадами Лариса Миколаївна. Я, безумовно, не приїхала".

З вдячністю і теплотою вона згадує всіх, хто допоміг їй в той час влаштуватися у великому місті. Тільки через два роки Лариса Недін стає студенткою Київського інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого й відразу потрапляє до майстерні найкращих викладачів - професора Леоніда Артемовича Олійника та народної артистки Радянського Союзу Ади Миколаївни Роговцевої - во істину Бог благословив…

Творчі злети

Надзвичайно органічну і співучу студентку помітили. Після закінчення інституту її відразу запрошують до Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської, де пропонують головну жіночу роль у виставі "Назар Стодоля" за п'єсою Т.Шевченка.

Початок 90- х років видався надзвичайно складним періодом для українського театрального мистецтва. Театр потребував змін, нових неординарних ідей та рішень. Як альтернатива академічним театрам, почав стрімко розвиватися студійний рух. Новостворені театри-студії відкривали перед акторами нові перспективи, передбачали співпрацю з іноземними колективами, гастролювання.

Молода актриса й тут зайняла свою нішу. В 1990 році вона повернулася до Києва, для того, щоб стати актрисою театру-студії "Будьмо", під керівництвом свого педагога, нині відомого режисера й продюсера Сергія Проскурні. "Наш театр відкривав драматургію діаспори. Ми мали спільні постановки з американцями, поляками, італійцями. Грали просто неба - на вулиці, на майданах, і в театрі" - згадує Лариса Недін. Найгучнішою, на її думку, стала вистава, присвячена пам'яті видатного українського режисера Леся Курбаса, поставлена українською студією спільно з американським театральним центром "Ля Мама". Американську акторську труппу очолювала Вірляна Ткач. "Це була перша ластівка, коли хтось з творчих колективів наважився говорити про Курбаса" - каже актриса. Також надзвичайною популярністю у гладача користувалися такі постановки, як вистава "Хепінінг", присвячена Сергію Параджанову, п'єса Богдана Бойчука "Регіт" та ін.

У тому ж, 1990 році, Лариса Недін отримала свою першу премію - лауреатство на Всеукраїнському конкурсі акторів-читців ім.Т.Г. Шевченка.

Надзвичайно органічна українська мова, чудово поставлений голос, невимушеність перед мікрофоном подарували їй квиток на радіо. Спочатку вона брала участь в радіпостановках. Пізніше стала ведучою окремих передач. Нарешті обійняла посаду Головного редактора Головної редакції популярної музики та розважальних передач Національної радіокомпанії України. А в 1995 році Лариса Недін започаткувала свою авторську програму під назвою "Вечірній клуб актриси Лариси", яка стала першим радіоклубом в ефірі. Численні схвальні відгуки слухачів, телефонні дзвінки авторці з проханням взяти участь в програмі засвідчили справжній інтерес до передачі, який, втім, не зникає й досі. Нині гостями студії можуть бути не тільки відомі артисти чи співаки, але й визначні українські особистості інших професій. "Моя програма скерована на людей які є патріотами України. Я свідомо ніколи не запрошувала зірок з інших країн, акцентуючи увагу на талантах нашої землі" - наголошує авторка радіоклубу.

У 1997 році з подання Українського радіо Лариса Недін стає заслуженою артисткою України.

Цього року "Вечірній клуб актриси Лариси" відсвяткував свій десятилітній ювілей. Серед запрошених були зірки української естради, актори, поети, музиканти та й просто прихильники творчості Лариси Недін. Своєрідним подарунком авторці стало створення радіо й телеверсії святкового концерту, присвяченого ювілею її програми.

Нині за участі Лариси Недін створюється цілий спектр цікавих культурно-розважальних і просвітницьких радіопередач: "І знову зустріч", "А ми до вас в ранковий час", "Від суботи до суботи".

Незважаючи на те, що захоплення радіожурналістикою давно стало професією Лариси Миколаївни, вона не покинула сцену. Паралельно з роботою на радіо, вона довгий час співпрацювала з Вірляною Ткач (американським театральним центром "Ля Мама"), й київським театром "Сузір'я".

П'ять років тому актриса вразила театральний бомонд проникливою виставою духовно-релігійного змісту під назвою "Невідома легенда про Клавдію Проколу дружину Понтія Пилата, про Понтія Пилата та Ісуса Христа", поставленою за кіноповістю відомого українського кінорежисера Василя Ілляшенка. П'єса, присвячена 2000 -літтю Різдва Христового, викликала бум у прихильників театрального мистецтва. Емоційна гра актриси приголомшувала, вражала реалістичністю образа.

Взагалі за увесь свій театральний доробок Лариса Недін була нагороджена престижною театральною премією ім. М.Старицького.

Поезія, як стан душі

Та, мабуть, найголовнішим аспектом в творчості цієї талановитї жінки була й залишається поезія, а через поезію й пісня. "Поезія завжди йде поряд з моїми іншими творчими вподобаннями - зізнається Лариса Миколаївна.

В її поетичному доробку дитячі вірші й дві ліричні збірки: "Світ приречений на гріховність" (1997р.) та "Душі моєї оркестри" (2005р.). На черзі до виходу два рукописи з дитячими поезіями. Деякі вірші покладені на музику і звучать у виконанні самої авторки. Серед них такі романси, як "Літа минають", "Зарікаюсь", "Зацілуй мене, заголуб". Взагалі жанр романсу є улюбленим у Лариси Миколаївни. На її думку, він передує естраді. Саме романсом можна виховувати високохудожні смаки в підростаючого покоління.

Любов актриси до такого романтичного стилю музики спонукала її до створення у 1998 році концертного проекту, присвяченого сучасному українському романсу. Подібне музичне дійство відбулося в Києві й цього року. Воно подарувало прихильникам ліричної пісні 17 нових романсових композицій. В планах актриси оформити їх компакт-диском.

Крім усього, Лариса Недін веде активну концертну діяльність, є постійною ведучою всеукраїнських фестивалів "Дитячий пісенний вернісаж", "Ялтинське літо", "Веселі канікули осені", "Сонячний скіф", "Українська родина", "Стара фортеця", "Блакитний вогник", "Азовські вітрила".

Вона не хоче зупинятися на досягнутому, вважаючи за гріх відпочивати на лаврах. Рух вперед, до самовдосконалення - головне кредо життя цієї справді заслуженої артистки України, лауреатки п'яти мистецьких і літературних українських та міжнародних премій.

Наталя Якименко, Укрінформ