Коли набридає буденність та шум машин за вікном, треба просто імпульсивно збирати речі, купувати квитки, сідати на потяг і їхати на зустріч з історією, на зустріч із новими враженнями. Як зробили ми з подругою...

Безсонна ніч і ми на місці, у Золочеві - райцентрі Львівщини, що знаходиться в 66 км на схід від Львова. Близько семи годин ранку стоїмо на пероні. На вулиці темно та холодно, проте нас, з чашкою кави та гребінцем, радісно зустрічають місцеві хлопці, і навіть пропонують провести екскурсію по містечку. Загалом золочівці дуже приємні: покажуть і розкажуть де й що, однак фотографувати вони не люблять, та й не вміють.

Замок-фортеця

Найбільшою історичної гордістю Золочева є місцевий замок. Саме туди і прямуємо ми з подругою.

Підходимо до дверей замку. На вхідних воротах напис про те, що квитки для дітей коштують 50 коп. та гривню - для дорослих. Виявляється студенти - це діти. Перед в'їздною брамою активно відбудовують звідний міст. Сьогодні ми перші відвідувачі (ще б не бути нам першими після трьох годин блукань по місту). Заходимо у подвір'я, а тут двоповерховий житловий корпус - палац в стилі ренесансу. Поряд з палацом навпроти головного входу побудований так званий Китайський палац.

Бачимо на баштах цифри "1634", які свідчать про рік народження замку, і не віриться, що він такий старий. Виявляється, замку довелося витерпіти багато чого, перекриваючи загарбникам шлях на Львів. Золочівські мури неодноразово зустрічали небажаних гостей - турків з татарами. У 1672 р. турки все ж таки здобули і зруйнували фортецю. За іронією долі, замок згодом відбудовується турецькими і татарськими полоненими, а за три роки витримує сильний штурм татарської орди Аджі-Гірея.

Чи не найвідоміший власник Золочева Ян III Собєський рідко перебував у своєму маєтку. Успадкувавши після вимерлого великопанського роду Даниловичів замки в Поморянах, Жовкві і Олеську, він, як правило, проживав у Яворові, іноді - Варшаві чи Жовкві. Та й Марисенька (королева Марія Казимира де Аркуйон) надавала більшу перевагу відпочинку у Франції, куди виїжджала "інкогніто". Ян III радив дружині називати себе Маркізою де Жовква, Яворів чи Золочів, аби ніхто не впізнав там Собєську, а сам в листах до неї підписувався "пустельником золочівських лісів".

У 1737 р. замок разом із маєтком переходить до Сандомирського воєводи Тарли, згодом - до Радзивіллів, в час господарювання яких фортеця сильно занепадає, а весь інвентар у 1772 р. потрапляє до Австрії.

У 1801 р. Золочів придбав граф Лукаш Комарницький, який здійснив чергову реставрацію замку. Його син Олександр, що приїжджав сюди на літо, зібрав унікальну колекцію рідкісних рослин і квітів. Він навіть заповів, аби його поховали серед лісу...

Привид Чорний Лицар

З 1872 року австрійська влада почала використовувати замок як в'язницю та приміщення суду. З 1939 по 1941 рр. у замку була катівня НКВС, потім тут хазяйнували фашисти.

"У золочівській тюрмі знайдено 649 закатованих. В ямі перед в'язницею відкопано 432 трупи. У другій ямі на подвір'ї - 217", - згадували очевидці. Мабуть, саме після цих розповідей з'явилися історії про привидів. Якось 2000-го року в Китайському палаці ночували реставратори. Один з них встав перекурити, і раптом у кватирку, до якої з землі людина не дістане, хтось постукав. За вікном майнула тінь кремезного чоловіка в капелюсі. Всі перелякалися і не спали до ранку. Відтоді таке траплялося не раз.

Розповідають, що якось перед Різдвом робітниці клали паркет - і раптом у сусідніх приміщеннях почули кроки. Поки жінки колядували було тихо, тільки замовкнуть - знову таємничі звуки. Привида назвали Чорним Лицарем.

Таємничі камені

Поява Чорного Лицаря збіглася в часі з однією цікавою знахідкою. Поблизу Золочева, за с. Новосілками, у глухому лісі, знайшли два величезні камені. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. Ще невідомий художник зобразив на одному з них два вінки: один з квітів, другий з терну, що символізують життя і смерть. Також там просвердлена акуратна дірочка. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання і хочеш, аби воно здійснилося, потрібно покласти палець до тієї дірочки, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі. Якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового вінка, якщо ж бажання романтичне - в бік квітучого вінка. Тут не важко й розгубитися.

На другому камені, величезній пласкій брилі, філігранно висічено кілька рядків тексту готичним шрифтом. Проте, що написано - ніхто не знає.

Поїдьте на зустріч з історією

В останні роки Золочівський замок є місцем міжнародних мистецьких пленерів, археологічних та реставраційних експедицій, театралізованих дійств, фестивалів. Щороку тут проводяться імпровізовані лицарські бої, на які з'їжджаються звідусіль шанувальники історії та культури, туристи, жителі міста та регіону. Минулого року відбулася спільна акція української і польської молоді з будівництва одного з чотирьох оборонних кутових насипів Золочівського замку. У вже відреставрованих залах замку постійно проводяться виставки, симпозіуми, творчі зустрічі. Поруч з будівничими роботами з реставрації замку тут працює група досвідчених науковців та музейних працівників, які проводять велику дослідницьку роботу.Замок вже нині є основним туристичним об'єктом Золочева, хоч і перебуває у стані відбудови. Варто відзначити, що Золочівський замок входить до туристичного маршруту "Золота підкова України", який об'єднує Золочівський, Одеський, та Підгорецький замки.

Окрім пам'яток історико-архітектурних місто має великі природно-рекреаційні ресурси. Це, зокрема, два озера в межах міста, міські парки, неподалік Золочева -джерело витоку ріки Західний Буг (село Верхобуж), природний заповідник Біла Гора.

Тож, коли вам набридне буденність та шум машин за вікном, просто зберіть речі, сядьте на потяг і їдьте на зустріч з історією. Як зробили ми з подругою...