Вибори до Верховної Ради Придністров'я, яким передував значний зовнішній тиск, все ж відбулися у неділю 11 грудня. Всього до нового парламенту обрано 43 депутати, причому 18 - повторно, серед яких спікер парламенту Григорій Маракуца, віце-спікер Євген Шевчук та ряд інших депутатів. У новому складі Верховної Ради з'явились такі відомі фігури, як син президента Придністров'я Олег Смірнов, заступник міністра державної безпеки Олег Гудимо та директор торговельно-фінансової групи "Шериф" Ілля Казмали.

Моніторинг за процесом виборів здійснювали, за даними ЦВК Придністров'я, 150 спостерігачів із Росії, Молдови, Абхазії, Польщі, Йорданії та Великої Британії, переважно - представники недержавних організацій. У результаті спостерігачі повідомили, що вибори пройшли "у відповідності з загальноєвропейськими принципами проведення виборів".

"Засвітитися" перед потенційним придністровським електоратом, який братиме участь у парламентських виборах-2006, спробували й окремі, переважно скандальні, українські політики - Наталія Вітренко та Володимир Марченко.

Як і передбачалось, основна боротьба на грудневих виборах розгорнулась між громадськими об'єднаннями "Республіка" та "Оновлення". Перше представляє так звану "стару гвардію" - політиків, які стояли у витоків створення республіки у 1992 році та продовжують знаходитись при владі. Яскравими постатями в об'єднанні є діючий президент Ігор Смірнов та спікер парламенту Григорій Маракуца.

Ліберально налаштоване "Оновлення", яке пов'язують з діяльністю торговельно-фінансової групи "Шериф" і вважають політичним "філіалом" останньої, складається, переважно, з представників бізнесу. У ході виборчої кампанії виборцям доносилась ідея про те, що у людей з "Оновлення" вже все є, крім влади, а тому представники об'єднання кілька років не будуть лобіювати інтереси своїх підприємств, скуповувати нерухомість і особисто збагачуватись. Адже вони вже зараз не вивозять капітал за кордон, а будують, купують та запускають виробництво у Придністров'ї, вкладають гроші в освіту, спорт, створюють робочі місця. У цілому прихід команди "Оновлення" пропонувалося розглядати як "безкровне оновлення" політичного керівництва Придністров'я.

Навіть претензії до "Шерифу", а саме - кримінальні методи становлення фірми (наприклад, розстріл бізнес-конкурентів), висока монополізація "Шерифом" різних секторів економіки Придністров'я та використання адмінресурсу для свого розвитку - не змогли забезпечити переконливу перемогу "Республіки". З 43 місць у новому парламенті "Оновленню" вже належить 23 місця і багато хто впевнений, що ця кількість не остаточна, оскільки в подальшому поповниться іншими депутатами, у тому числі з об'єднання "Республіка".

Крім бізнесменів, яскравою фігурою в "Оновленні" є віце-спікер парламенту Євген Шевчук. Навіть президент Молдови Володимир Воронін заявляв, що за стіл переговорів він може сісти тільки з Шевчуком.

Євгена Шевчука експерти оцінюють як молодого та амбіційного представника нової команди придністровських політиків. Він виступає за зміну "старої гвардії", зменшення повноважень президента та посилення ролі парламенту, а також вимагає формування відповідальності урядовців перед ВР. Віце-спікер також має значний авторитет у населення, про що свідчать результати опитування - за показником продуктивності депутатської роботи він займає перше місце, потіснивши дружину міністра держбезпеки Антюфєєву та спікера Маракуцу.

Ряд аналітиків вважають Шевчука найбільш прийнятною кандидатурою на заміну Смірнову. Противники ж говорять про його молодий вік (37 років) та нестачу досвіду. Однак, у середовищі "Республіки" все частіше з'являються побоювання, що Шевчук таки проведе конституційну реформу, згідно з якою роль парламенту буде збільшена, а тому функції президента Придністров'я можуть бути суто номінальними. За умов же посилення впливу парламенту нового складу в Придністров'ї реально керувати республікою будуть прагматики і новий парламент буде менш заідеологізованим та заполітизованим, роблячи ставку на відстоюванні інтересів Придністров'я всюди, де тільки можливо.

"Оновлення" виступає за зміцнення життєво важливих для Придністров'я відносин з Україною та Росією, розвиваючи при цьому відносини із Заходом. Критика щодо Молдови збережеться, але стане більш конструктивною, оскільки бізнесмени "Оновлення" зацікавленні в нормальних відносинах і з Кишиневом, що, у свою чергу, гарантуватиме збереження та процвітання їх справи. Водночас, вони наполягатимуть на утворенні федеральної держави, легалізації свого майна та наданні гарантій недоторканості з боку Молдови.

Орієнтуючись переважно на Росію, теперішня парламентська більшість, що складається з підприємців, як ніхто чудово розуміє ціну хороших стосунків з Україною, з якою у Придністров'я найбільший кордон і дуже пов'язана економіка. Крім того, Київ свого часу не підтримав вимоги ввести економічну блокаду Придністров'я (це призвело б до гуманітарної катастрофи в регіоні) і, поки що, дотримується цієї ж позиції, витримуючи потужний натиск Молдови та інших зацікавлених сторін.

Керівництво Придністров'я провело вибори, завчасно знаючи, що визнані вони не будуть. Відповідно до положення українського плану про демократизацію регіону, Тирасполю радили перенести заплановані на другий тиждень грудня вибори і провести їх пізніше під контролем Міжнародної оціночної місії ОБСЄ (за прогнозами, не раніше осені 2006 року, оскільки на підготовку необхідно не менше 9 місяців). Придністровська сторона відмовилася відстрочити дату виборів, мотивуючи це тим, що порушення положення Конституції щодо терміну волевиявлення може призвести до дестабілізації ситуації в Придністров'ї.

До речі, під час нинішніх виборів Ігор Смірнов уже заявив, що окремих виборів для ОБСЄ Придністров'я проводити не буде.

Як наслідок, працювати обраним 11 грудня депутатам довго не доведеться - вибори ніким не визнані. Ще перед виборами устами голови місії у Молдові Уільяма Хілла про це попередила ОБСЄ, яка відмовилась направляти у регіон спостерігачів. Не визнала ці вибори і Україна, зокрема, через те, що вони не відповідають положенням прийнятого усіма сторонами "Плану Ющенка".

Приємною несподіванкою стала позиція РФ, яка не тільки не визнала ці вибори, а й виступила єдиним фронтом з Україною. Так, 15 грудня була оприлюднена спільна заява президентів В.Ющенко та В.Путіна, що виражає позиції України та Росії в цьому питанні. В заяві чітко говориться, що Україна та Росія "надають велике значення створенню умов для проведення транспарентних та демократичних виборів до Верховної Ради Придністров'я за участю міжнародної спільноти". Для цього пропонується створити "Міжнародну оціночну місію під егідою ОБСЄ для аналізу ситуації і вироблення відповідних рекомендацій".

По суті, заява означає дію єдиного "українсько-російського фронту" для вирішення придністровської проблеми, що знімає багато спекуляцій на цю тему. Крім того, такий крок "протверезив" багатьох політичних діячів з усіх сторін, які лавіювали між Росією та Україною та сподівались використати робочі проблеми між головними країнами-гарантами з метою внесення між ними розколу і отримання певних переваг.

Незважаючи на те, що ці вибори не визнані і будуть проведені повторні під контролем міжнародної спільноти, 11 грудня з впевненістю можна розглядати як "генеральну репетицію" перед важливішими подіями, яка до того ж показала реальні настрої та уподобання електорату. Навіть допустивши до участі у нових виборах молдовські партії, на чому наполягатиме керівництво Молдови, шанси на успіх у останніх будуть мінімальними і склад Верховної Ради Придністров'я, уже визнаної міжнародною спільнотою, мало чим буде відрізнятись від обраної 11 грудня.

Ігор Соловей, оглядач ІА "Укрінформ"