Від Японії до Канади, і навіть в Австралії - практично всюди можна зустріти прихильників його таланту, його виконавського мистецтва. Навряд чи сім'я звичайних шахтарів, в якій він народився, припускала, що йому аплодуватиме міланська "Ла Скала" або нью-йоркський "Метрополітен-опера".

Народився Анатолій Борисович Солов'яненко 25 вересня 1932 року в Донецьку, в потомственій шахтарській сім'ї. Музика для Анатолія - незмінний супутник життя зі всіма її радощами і печалями. З наймолодшого віку він знаходився в атмосфері пісні - російської, української.

Інтерес до оперної класики прийшов до нього пізніше, коли він познайомився з відомим українським співаком, заслуженим артистом РРФСР А.Н.Коробейченком, що розпізнав в молодій людині талант оперного артиста. З 1950 року Анатолій Солов'яненко брав у нього уроки співу, продовжуючи вчитися в Донецькому політехнічному інституті, який він закінчив в 1954 році Десять років наполегливих спільних занять стали прологом до тієї сенсації, яку здійснив співак у 1962 році на огляді народних талантів у Києві. Вельми компетентне жюрі, до якого входили видатні українські співаки, затамувавши подих слухало виступ молодого гірського інженера.

Він упевнено і професійно виконав твори, що належать до світового тенорового репертуару - арію Радамеса з "Аїди" Дж.Верді і аріозо Каніо з опери Леонкавалло "Блазні", підкоривши всіх присутніх манерою виконання і голосом, незрівнянною легкістю верхніх нот. Після цього виступу співака запросилили в один з кращих оперних театрів країни.

У 1962 році Анатолій Солов'яненко був прийнятий стажистом в Державний академічний театр опери і балету імені Т.Г.Шевченка.

Цілком закономірною стала і його перемога в конкурсі молодих вокалістів на право стажуватися в міланському театрі "Ла Скала".

З 1963 року Анатолій Солов'яненко під керівництвом відомого маестро Барра почав пізнавати школу італійського бельканто. Впродовж трьох років (1963-1965 рр.) маестро удосконалював культуру виконання, розвивав смак, розкривав яскравість і своєрідність голосу, який все більше й більше кристалізувався як ліричний тенор. Партії Герцога ("Ріголетто" Дж.Верди) і Едгара ("Лючія ді Ламмермур" Г.Доніцетті) незабаром стали коронними в репертуарі українського співака. Він виконував їх в Києві і під час гастролей на сценах інших радянських і зарубіжних театрів. Так, з його Едгаром познайомилися слухачі Німеччини під час гастролей Київської опери у Вісбадене, а з Герцогом - публіка нью-йоркської "Метрополітен-опера".

Анатолій Солов'яненко став першим радянським тенором, котрий отримав запрошення співати в цьому провідному театрі США.

Протягом сезону 1977-1978 рр. він брав участь в дванадцяти спектаклях "Метрополітен-опера", з великим успіхом виконавши також партії в операх "Кавалер троянд" Р.Штрауса і "Сільська честь" П.Маськаньї.

У 1978 році, вже будучи Народним артистом СРСР, Анатолій Борисович закінчив Київську консерваторію. За тридцять років роботи солістом Державного академічного театру опери і балету імені Т.Г.Шевченка він заспівав 18 партій, серед них: Герцог (Ріголетто), Альфред (Травіата), Тенор (Requiem), в операх Верді, Едгар (Лючія ді Ламмермур), Рудольф (Богема), Каваросен (Туга), Фауст (Фауст), Ленській (Євгеній Онєгін), Самозванець (Борис Годунов), Андрій Запорожець (Запорожець за Дунаєм) і багато інших. У репертуарі співака було багато концертних програм, складених з творів російських, українських і зарубіжних авторів. Він записав 18 грамплатівок (арії, романси, народні пісні). Значну частину репертуару Анатолія Борисовича складали саме народні пісні. На думку багатьох, саме у виконанні народних пісень такий співак розкривається особливо яскраво, глибоко. Опера оперою, але в цих піснях - його справжні корені. І в тому, як він пропускав через себе ці відчуття і як умів передати їх слухачу, напевно, криється один з головних секретів його успіху.

Під час гастрольних виступів Солов'яненку аплодували шанувальники його таланту в Чехословакії Болгарії, Німеччині, Бельгії, Монголії, Італії, Канаді, Японії, Австралії, на Кубі.

Почесні звання та нагороди: Народний артист СРСР, лауреат Ленінської премії, Народний артист України, лауреат Державної премії им.Т.Г.Шевченко, командор Італійської республіки, кавалер орденів і медалей.

На Кіностудії ім.Довженка був знятий музично-художній фільм "Виклик долі" за участю Анатолія Солов'яненка. У 1982 році вийшла книга А.К.Терещенко "А.Солов'яненко", присвячена творчому і життєвому шляху співака і перевидана в 1988 р.

Анатолій Солов'яненко помер 29 липня 1999 року, не доживши двох місяців до свого 68-річчя.