На Кубі змагання з ловлі на спінінг меч-риби стало традицією. Цей спорт, що повний небезпеки, який вимагає знань, мужності й сили, полюбляв знаменитий американський письменник Ернест Хемінгуей. Одягнуті в особливі жилети, до яких на ременях прикріплені вудилища, спортсмени змагаються у швидкості ловлі, величині й вазі виловленої рибини. Рибини, що приносять перемогу учасникам змагань, зачасту мають вагу понад 100 кілограмів.

При цьому обов'язково треба пам'ятати, що меч-риба плаває швидше від усіх інших риб, її ніс -кістяний таран - здатний пробити не лише дерев'яну шлюпку, але й проколоти металеву обшивку судна. Нині змагання з ловлі меч-риби присвячуються пам'яті Хемінгуея.

"Я стояв біля штурвалу і вів човна вздовж головного струменя до того місця навпроти старого цементного заводу, де вона опускається на велику глибину і утворює неподалік берега щось схоже до воротка, і там завжди багато мілкої риби для наживки. Зненацька я побачив попереду фонтан бризок, як від бомби, і меч, і око, і розкриту пащу, і велетенську червоно-чорну голову чорної меч-риби. Її спинний плавник увесь стирчав над водою, заввишки мало не з оснащене судно, і хвіст також увесь висунувся з води, коли вона кинулася на нашого тунця. Меч у неї був завтовшки з бейсбольну биту і скошений доверху, і, коли вона схопила наживку, поверхня океану широко роздалася перед нею. Вона була вся чорна з червоним, і кожне око її було розміром з супову чашку. величезна була рибина. Б'юся об заклад, вона потягнула б тисячу фунтів. Я закричав на Джонсона, щоб він відпустив жилку: але перш, ніж я встиг сказати слово, я побачив, як Джонсон злетів у повітря, ніби підхоплений підйомним краном, і ще секунду він тримався за своє вудилище, але вудилище зігнулося, наче лук, а потім, розпрямившись, вдарило його товстим кінцем у живіт, і вся снасть полетіла за борт. Гальмо було закручене до краю, і коли риба смикнула, Джонсона зірвало з сидіння, і він не міг утримати вудочку.

Вудилище лежало у нього на правому коліні і товстим кінцем було підсунуте під ліве. Якби він не зняв пояса, його б стягнуло у воду".

(Ернест Хемінгуей. "Мати і не мати") До речі, меч-рибу ловлять по одному принципу - тролінг, або буксирування. Кубинці здавен успішно промишляли з допомогою дерев'яної блешні, що іспанською називається куке-адор, вона імітує політ літаючої риби. Але в останні роки стали виготовлювати високоякісні різнокольорові приманки. Таку неживу приманку зазвичай використовують у тих випадках, коли рибу не видно і для її пошуку доводиться долати відстані зі швидкістю 6-7 вузлів. Якщо ж риба виявлена і її плавник видніється біля поверхні води, то краще використовувати живу наживку. І це не обов'язково повинна бути літаюча риба. Меч-риба з неменшою охотою хватає і скумбрію, і ставриду, і будь-яку іншу, звичну для неї рибу.

Звичайно "меченосні" риби у пошуках корму піднімаються до самої поверхні води. Тому головне під час рибалки виявити потенційну здобич, а далі залишається лише підкинути наживку у поле її зору - і покльовка гарантована.

Далі потрібна спеціальна техніка. Після покльовки необхідно тримати котушку вільною, лише злегка притримуючи її великим пальцем, аби дати рибі можливість кілька секунд поплавати з приманкою у роті. Лишень хижак почне збільшувати швидкість, необхідно негайно підсікати.

"Меченосні" риби несамовито борються за життя. Як тільки меч-риба зрозуміє обман, вона починає кидатися у різні боки на несамовитій швидкості і часто вискакую з води. За умови, що на борту знаходиться досвідчена команда рибаків, для них не стане проблемою вже через кілька хвилин підняти 100-кілограмову рибу.

Коли середніх розмірів стомлена рибина накінець підведена до борту судна, досвідчений риболов бере її за пащу і обережно виймає гачок. При можливості на рибині ставиться відмітка, де і коли вона була зловлена. Практично в усіх морях світу риби, оснащені "мечем", відпускають на волю відразу ж. Тому при ловлі застосовують спеціальні гачки без "борідок". Досвід показує, якщо поводитися з рибою досить обережно і відразу випустити у море, вона сильно не постраждає. Крім того, з'явиться можливість помірятися силою з рибою знов. Іноді, якщо помічено, що риба поранилася, її піднімають на борт для огляду.

До речі, існує перелік світових рекордів любительського риболовства, затверджений Міжнародною асоціацією любительського риболовства (IGFA). Один із зареєстрованих рекордів належить А. Маррону, який поблизу о. Ікіке (Чилі) 17 травня 1953 року піймав меч-рибу вагою 536,15 кг.

Чимало туристичних фірм, які організовують подорожі на Кубу та в інші країни тихоокеанського регіону нині пропонують риболовам-любителям або й просто бажаючим "позмагатися" з меч-рибою морські риболовні прогулянки на катері. Лише 60 доларів США і ви в команді 4-12 осіб потенційно отримаєте нагоду піймати небачену у наших водах рибину.

Ігор Сергійчук